ХЛО́ПАВКА, и, ж.
1. Іграшка у вигляді кольорової паперової трубочки, яка, розриваючись, видає різкий звук, хлопає. Над самим вухом бахкали хлопавки конфетті (Коп., Тв., 1955, 418); У повітрі стояв гуркіт барабанів і гонгів, лунали звуки хлопавок (Наука.., 9, 1959, 48).
2. бот. Багаторічний бур’ян родини гвоздикових з білими квітками, чашечка яких під час удару лопається і видає різкий звук.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 84.