ХЛОПА́К, а́, ч., діал. Хлопець. — Ей, а се що за хлопаќ — спитав він. Ніхто не знав вуглярчука (Фр., V, 1951, 272); — Ти, правда, хлопак справний, в боях авторитет здобув (Гончар, III, 1959, 301).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 84.