ХЛО́ПАТИ, аю, аєш, недок.
1. Утворювати глухий короткий звук, ударяючи чим-небудь; // Розриваючись, стріляючи тощо, утворювати короткий різкий звук. Десь над головою характерно хлопають зенітні снаряди (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 185); В прокуреній, задимленій залі бряжчали виделки, дзвеніли келихи, хлопали корки від шампанського (Смолич, Мир.., 1958, 71); // З гуркотом зачинятися чи відчинятися (про вікно, двері, хвіртку тощо).
2. Ударяти чим-небудь об щось, ляскати по чому-небудь. Дикі качки, гуси й лебеді весело крякали, гелготали, ячали, хлопали крилами й пірнали (Тулуб, В степу.., 1964, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 84.