ХЛОПІ́ЙКО, а, ч., розм. Те саме, що хло́пець 1. Поруч нього із кашкетом в руках стояв білоголовий хлопійко в червоній краватці (Панч, Вибр., 1936, 321); В міцного хлопійка Василя усе обличчя було в синцях і розпухло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 84.