ХЛОРО́З, у, ч.
1. мед. Захворювання жінок — недокрів’я, пов’язане з нестачею в організмі заліза; бліда неміч.
2. бот. Захворювання рослин, що виявляється в пожовтінні й побілінні листків, спричинюваних нестачею засвоюваних форм заліза або інфекцією. Останнім часом велику увагу агротехніків знову привернуло залізо, при відсутності якого багато рослин хворіють на хлороз (Колг. Укр., 11, 1962, 23); Жовтяниця.. — вірусне захворювання, головною ознакою якого є хлороз, або жовтувате забарвлення і нерівномірне скручування країв листків, а також дрібнолистість (Виробн. енц. сад., 1969, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 87.