ХЛОСТ, у, ч., розм. Те саме, що хло́ста.
◊ Да́ти (вси́пати, завда́ти) хло́сту — те саме що Да́ти (вси́пати, завда́ти) хло́сти (див. хло́ста). — Візьміть її та дайте доброго хлосту, щоб катзна-чого не базікала! (Укр.. казки, 1951, 389); — Ото ще хлосту звелить всипати [пан], щоб не розпатякув перед двірнею,— пробубонів собі під ніс Вересай (Бурл., О. Вересай, 1959, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 88.