Слово "хльоскати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ХЛЬО́СКАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і неперех. Бити, ударяти по кому-, чому-небудь чимсь гнучким. Юхим сидів край столу і.. хльоскав себе по халяві куцим батіжком (Кучер, Трудна любов, 1960, 536); Хльоскали шомполи по живому тілу, бризкала кров… (Ю. Янов., І, 1958, 56); // Ударяти, бити рукою, долонею, видаючи дзвінкі звуки; ляскати; // перен. Дошкульними словами, лайкою і т. ін. завдавати кому-небудь болю. Слова хльоскали Кіру, але вона чомусь притишила ходу, пішла повільніше (Коп., Десятикласники, 1938, 73); // Ударяти, шмагати, стукати об що-небудь, по чомусь під час руху (про щось гнучке, еластичне). Подол сорочки змок в одну хвилю і хльоскав тепер по ногах (Хотк.. II, 1966, 135); Ми.. побігли до Івана, спотикаючись на вузлувате коріння, не помічаючи, як колючі віти хльоскають нас по руках та обличчях (Мур., Бук. повість, 1959, 26); Дерева виросли, по-рідному сплелися гіллям. Влітку їхнє густе зелене листя шелестить під вікном. А взимку по вікнах хльоскає пруття (Ткач, Плем’я.., 1961, 333).

2. перех. і неперех. Ллючи, падаючи, дмучи, сильно ударяти (про дощ, сніг, вітер і т. ін.). Вітер хльоскає по тілу, відкидаючи полу довгого заношеного сюртука (Рибак, Помилка.., 1956, 12).

3. неперех. Утворювати свистячі звуки, швидко розсікаючи повітря. Дем’ян чмихає, незадоволено хльоскає в повітрі батіжком, а все ж мовчки кориться Галині (Крот., Сини.., 1948, 42); Вони працювали кореспондентами Н-ської армійської газети і підписували свої спільні твори псевдонімом «Чайка».. Буваючи на передовій, «Чайка» на чотири власних вухи чула, як хльоскають кулі (Ю. Янов., I, 1954, 94).

4. неперех. Те саме, що хлю́пати 1. Весело й грайливо хльоскає по тротуарах вода з.. рурок (Рибак, Зброя.., 1943, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 92.