ХЛЮПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. хлюпоті́ти і хлюпоті́тися та звуки, утворювані цією дією. Навколо .. муру, що оточує маєток, хлюпоче у широкому рові вода. Хлюпотіння те особливою музикою переливається у вухах Данила Петровича (Рибак, Дніпро, 1953, 18); Ася десь зникла за острівком, і за хвилину звідти чути було її хлюпотіння в воді (Досв., Вибр., 1959, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 90.