ХЛЯ́ПАВКА, и, ж., діал. Дощ, сльота. Я вмру восени, в саму хляпавку (Март., Тв., 1954, 153); Ранком пишу не в хаті, а надворі, як тільки нема «хляпавки» (чудовий буковинський термін для дощу) (Л. Укр., V, 1956, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 91.