ХЛЯ́СКІТ, коту, ч., розм. Звуки від биття по кому-, чому-небудь чимсь гнучким, від падіння крапель і т. ін. В лице б’є скісний холодний дощ. Піднявши відлогу, корчмар прямує на шлях. Він чуйно вслухається. Тільки одноманітний хляскіт дощу (Рибак, Помилка.., 1956, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 92.