ХЛІБОРО́Б, а, ч. Селянин, який займається хліборобством. — А чи не знаєте там коваля Ляща? — Ляща? Який же то коваль Лящ? Ні, серце, не знаю й не чула. Є в нас Лящі, так то не ковалі, а так собі хлібороби, як і ми (Вовчок, І, 1955, 8); Гарно тобі, любо, весело!..Недаром в таку годину — аби неділя або яке свято — хлібороби виходять на поле хліба обдивлятись! (Мирний, І, 1949, 125); Були хлібороби батько й мати, що весь вік творили хліб і мед для людей (Довж., І, 1958, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 82.