Слово "ховати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ХОВА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., перех.

1. Класти що-небудь в таємному місці, щоб ніхто не міг знайти. — Ховай зараз оцей мішок та нікому й слова не кажи, що я в тебе був, тебе бачив (Н.-Лев., III, 1956, 276); До рання світилось по хатах світло і товклись люди, готуючись на завтра, як до пожежі. В’язали клунки і ховали все, що тільки можна було сховати (Коцюб., II, 1955, 178); Скидає [Мірошниченко] картуз, ховає його під кущем, прикриваючи торішньою травою, і йде в глибінь ліска (Стельмах, II, 1962, 323); // Поміщати, класти що-небудь кудись, у певне місце. — А що, хлопці, будемо рушати! — каже дід. Хлопці підводяться, ховають у торби своє чорно-хлібне снідання й біжать згонити овець (Мирний, І, 1949, 150); Дрижачими руками він хапав розсипані червінці й ховав їх в кишені (Н.-Лев., VII, 1966, 249); Навіть оцю шаль хазяїн видає їй лише видавцем, коли посилає на люди, а потім знову ховає в скриню (Гончар, II, 1959, 219); // Зберігати, берегти, переховуючи тривалий час. Хима відчинила скриню, вийняла ганчірку з п’ятизлотником, розгорнула її, оглянула свій скарб, що тридцять літ ховала, як око, і знов загорнула (Коцюб., І, 1955, 95); Ще на святвечір, коли пеклося й варилося до святої вечері дванадцять страв, брала газдиня з усіх мисок по ложці, пекла з того всього книшик та й ховала той книшик аж до Юрія (Хотк., II, 1966, 25); Є церква у Варшаві. Там стіна Ховає Польщі й людськості святиню — Шопена серце (Рильський, III, 1961, 248); // Улаштовувати кого-, що-небудь десь так, щоб зберегти неушкодженим. Розпитував [піп] про господарство, про пасіку, давав раду, як на зиму ховати бджолу (Барв., Опов.., 1902, 161); Білі починають бомбардувати Херсон шестидюймовими гарматами, глядачі тоді біжать по домівках ховати від снарядів скотину (Ю. Янов., II, 1958, 195).

Під замо́к хова́ти див. замо́к; Пра́вди ні́чого хова́ти — те саме, що Пра́вду ка́жучи (див. каза́ти). Та й правди нічого ховать, Нігде нема Марусі рівні (Греб, І, 1957, 90); Хова́ти в па́м’яті — пам’ятати. Я бувало Ховаю в пам’яті чимало Бувальщин давніх, небилиць Про духів злих і про дівиць (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 75); Хова́ти ка́мінь (каменю́ку) за па́зухою — те саме, що Держа́ти ка́мінь за па́зухою (див. ка́мінь). Одно одному не вірять і за пазухою ховають добрі каменюки (Л. Укр., V, 1956, 35).

2. Надавати кому-небудь таємний притулок, рятуючи від переслідування, небезпеки, або навмисне не показувати кого-небудь людям, захищаючи від когось. Кличе й ненька сиріточку. В світлицях ховає, Няньчить її й доглядає(Г.-Арт., Байки.., 1958, 170); То була менша дочка, котру погано убирали й ховали од паничів в далекій кімнаті (Н.-Лев., III, 1956, 44); Тільки Лазар не мав спокою, бо зараз з’являвся Каленик, щоб зачинити вікно. Щоб хто не побачив Лазаря часом. Ось як! Його ховають, їм навіть сором показати його (Коцюб., II, 1955, 204); // Не видавати кого-небудь; покривати. Ми партизанили цілим Донбасом, і кожне селище нас годувало, кожен завод нас ховав, кожна шахта нас знала (Ю. Янов., II, 1958, 252); // Захищати, оберігати кого-небудь від чогось. [Гебрей:] Але роботи не кинув би́ [Єгиптянин:] Ой, ні! Хай Тот-майстерник мене ховає від неробства! (Л. Укр., II, 1951, 245); — Ну, хай тебе боронить і хова од лихого мати божа… Прощавай! (Коцюб., І, 1955, 338).

Хова́й бо́же1 — те саме, що Борони́ бо́же1 (див. бог). А дочка Оксана! Ховай боже! як панночка! Що-то за хороше! (Шевч., І, 1963, 86); Ховай боже, не міг сказати, щоб я намовляв його на сей або на той бік (Фр., IV, 1950, 11).

3. Робити кого-, що-небудь невидимим або непомітним, покриваючи, прикриваючи, затуляючи його. Борода йому була гладко виголена; як та сокирка, видалась вона вперед, ховаючи в прогалині між довгим носом і собою запалий рот (Мирний, І, 1949, 252); Одні [гори] — високі, чорні, скелисті; другі — вкриті снігом: треті — ховають верхи десь у білих хмарах (Н.-Лев., III, 1956, 311); Ніс бистрі води Прут, вгинаючись у берег коліном і ховаючи обидва кінці за високими береговими виступами (Коцюб., І, 1955, 354); — Ми йшли лавою. Темна ніч, висока тирса ховали людей одно від одного (Досв., Вибр., 1959, 397); Іноді Чернишеві здавалося, що це не ніч, а білий день, і що ворогові зараз видно все, до зірки на його пілотці. Тоді він на мить ховав голову за якогось убитого і, причаївшись, ждав товаришів (Гончар, III, 1959, 49); // Позбавляти кого-небудь можливості бачити щось, затуляючи, відвертаючи, повертаючи і т. ін. його. — Не дивіться на мене.— Коли я хочу.. — Він держав руки, а вона жмурила очі, ховала лице, і сміх сипавсь їй з горла, як лісові горіхи у кришталеву вазу (Коцюб., II, 1955, 213); Ще дужче плакала Катерина і ховала лице на грудях у милого (Хотк., II, 1966, 83); Давши собі волю, захлипав [хлопець], заридав, ховаючи лице у зелені столочені пасма, що були дивовижно схожі на дівочі розпущені коси-косички… (Гончар, III, 1959, 455); Денис несміливо підійшов і сів поряд, ховаючи босі ноги в траву (Тют., Вир, 1964, 246); *Образно. В небі місяць блідий та сумний Поміж хмарами вид свій ховає (Л. Укр., І, 1951, 78); // Захищати, оберігати якимсь чином від чого-небудь (холоду, морозу, спеки, удару тощо). — Переплутав усі вірші, перемішав сирен з козами та цапами, та вже не знаю, що далі говорити: та, спасибі Злобі, мене вивела з біди: вискочила з-за декорації та як крикне: — Я Злоба,— ховай свого лоба! (Н.-Лев., III, 1956, 41); Міцний мороз примушував ховати у комір обличчя, і тому люди здавалися непривітними (Собко, Зор. крила, 1950, 170); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек. Пальоха вигинався, ховав голову, нахилявся вперед (Хижняк, Тамара, 1959, 98); Бруднувато-білі, вже острижені мериноси надсадно дихають, ховають голови від спеки у власну тінь (Гончар, Тронка, 1963, 5); // Приховувати що-небудь; скрадати, прикривати. Сіяють злотом небеса, Витьохкують пташки… А груди думонька стиса [стискає]: Ховає зверхня ця краса Смердючі болячки (Граб., І, 1959, 327); Наш вік, старіючи, немов красуня, звик Ховати зморшки під рум’яна (Зеров, Вибр., 1966, 404); — Ах, ноче зоряна! Нащо ти в сутіні ховаєш злидні́! (Головко, І, 1957, 54).

Кінці́ [у во́ду] хова́ти див. кіне́ць1; Хова́ти го́лову в пісо́к — тікати від небезпеки, уникати її. — Без паніки, Семеновичу,— сказав Галаган.— Немає ще підстав..— Ти, Леоніде,— страус. Од небезпеки ховаєш голову в пісок. «Немає підстави», а цього тобі мало́ — Він схопив газету (Головко, II, 1957, 482); [Макаров:] Я не ховаю голови в пісок і дивлюся небезпеці просто в вічі (Лев., Драми.., 1967, 488); Хова́ти о́чі (по́гляд) — не дивитись або уникати дивитись від незадоволення, ніяковості, сорому. Ховаючи очі, нахмурений Митько сів під ожеред тут же і сказав невдоволено: — Найнявсь! (Головко, І, 1957, 361); — Так я, люди, кажу́ — непевно обернувся до лісовиків, але ті ховали від нього погляди (Стельмах, І, 1962, 356); І які це зустрічі́ Він — очі ховає, а вона побачить його — зуби зціпить, ні слова. Горда (Грим., Незакінч. роман, 1962, 18); Хова́ти па́зури див. па́зур.

4. Здійснювати обряд похорону. Я був на похороні, як старий мужик ховав сина (Стеф., III, 1954, 152); [Єгиптянин:] А знаєш, я б ховав у пірамідах, скажу тобі по правді, не царів, а всіх, що добрії діла робили (Л. Укр., II, 1951, 246); Ховають когось з військовими почестями (Гончар, II, 1959, 178).

5. Не виявляти, не показувати, приховувати, тримати в таємниці (думки, почуття і т. ін.). Заздрість звик ховати [Аллан] (Граб., І, 1959, 413); Ховаючи своє замішання, засоромлена й роздратована, вона швидко пішла геть (Смолич, І, 1958, 89); Роман стояв, ховав печаль, чекав, що хтось про нього згадає (Дор., Три богатирі, 1959, 51); А Валерій Іванович… Ні, він не сказав їй ні слова осуду, хоча краще б сказав, аніж ховати його під маскою своєї директорської витримки та врівноваженості (Гончар, Бригантина, 1973, 75).

Хова́ти таємни́цю див. таємни́ця; Хова́ти таїну́ див. таїна́.

6. Замовчувати, не розповідати про щось, не розголошувати чого-небудь. — Як вони сміють царський наказ ховати́ — кричать сміливіші (Мирний, IV, 1955, 184); [Юрій:] Твої друзі приховали від тебе, що вони два роки тому готували свій з’їзд. Приховали від своїх друзів, як ховали це і від ворогів (Сміл., Черв. троянда, 1955, 26); // Маскувати, прикривати певним чином від інших що-небудь. [Одарка:] Он вже й зірочка вечірня зійшла і засяла, отак тепер світло у мене на душі. То моя зірочка! До неї я щовечора молилась; їй одній я розказувала моє горе; перед нею однією я сліз не ховала (Кроп., І, 1958, 61); — Ха-ха! — реготала молодь, і навіть беззубі хаджі ховали усмішку у білі бороди (Коцюб., II, 1955, 148).

7. Мати, містити в собі що-небудь зовні непомітне, яке ще не виявило себе. Теплі і ніжні, вони [мохи] ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів, м’яко вгинались і обіймали ногу, як пухова подушка (Коцюб., II, 1955, 308); Пісня, казка, приказка, мов ті муровані склепи-схованки, багато ховали в собі його [народу] сліз, його таємних надій, думок (Мирний, III, 1954, 187); Хто в небі сонця світ погасить́ Хто згасить пломінь той, що вік В душі ховає чоловіќ.. (Черн., Поезії, 1959, 141); — Вони [архіви] можуть дати в руки наукових інститутів, у руки комсомольців-розвідувачів ключ до тих багатств, які ховають у собі земні надра (Донч., II, 1956, 11); Достеменно відомо, що морське дно ховає величезні поклади корисних копалин (Наука.., 12, 1969, 10).

ХОВА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Виховувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 100 - 101.