Слово "холка" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ХО́ЛКА, и, ж. Підвищення, горбок у місці переходу шиї тварини (коня, вола та ін.) в хребет. Вершник увесь час упирався руками в холку, щоб не потовкти собі тіла і не злетіти через голову (Мик., II, 1957, 524); // Грива, що росте на цьому місці. Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні, ніжно погладжував йому холку (Юхвід, Оля, 1959, 16).

Ми́лити хо́лку див. ми́лити.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 113.