ХОЛОДЕ́ЦЬ, дцю́, ч.
1. Драглиста страва, яку одержують при охолодженні м’ясного або рибного відвару з подрібненими шматочками м’яса чи риби. [Виборний:] Випили по одній, по другій, по третій, холодцем та ковбасою закусили, та вишнівки з кварту укутали (Котл., II, 1953, 10); Вчорашній обід був для мене незвичайним: сардини, балик, мариновані карасі, раковий холодець, мед (такий, що п’ють) (Коцюб., III, 1956, 309); Холодець вищого сорту приготовляють з м’яса свинячих і яловичих голів, свинячих губ, вух та п’ятаків (Укр. страви, 1957, 82); *Образно. — Страшно мені стало від таких слів, під грудьми холодець труситься (Тют., Вир, 1964, 345); *У порівн. Шторми захлюпували їх піною й скаламученою водою, шторми викидали до їхніх ніг морську траву й розпливчастих, як холодець, морських медуз (Ю. Янов., II, 1958, 47).
2. Те саме, що холоди́к1; // розм. Кисіль. В садку під грушею на кабицях варилися пісні борщі з вушками, карасями, черешнянки, холодці з вишень, з малини і полуниць (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73); Дуже смачною і простою у приготуванні стравою є холодець з ягід (полуниць або малини) (Укр. страви, 1957, 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 115.