ХОЛОДНІ́ТИ, і́ю, і́ш, недок., розм. Те саме, що холоді́ти. Доставала [шабля], шаленіла, Аж дзвеніла; Од напруги холодніла, Чисто била (Ус., Дорогами.., 1951, 149); // безос. Хмариться і холодніє. Буде дощ (Ірчан, II, 1958, 412); Антосьові все холодніло та й холодніло в душі (Свидн., Люборацькі, 1955, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 119.