ХО́РДОВИЙ, а, е, анат.
1. Прикм. до хо́рда 2.
2. у знач. ім. хо́рдові, вих, мн. Тип багатоклітинних тварин, характерним для яких є наявність хорди (у 2 знач.) на ранніх етапах розвитку або протягом усього життя. У київський період роботи на Україні О. О. Ковалевський розвинув свої положення про зародкові листки, про походження нервової системи нижчих хордових з ектодерми (Мед. ж., XXIV, 6, 1954, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 125.