ХОРОВО́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. Водити хоровод. Хто йому скаже, Хай перекаже, Що його мила давно не та вже: І хороводить і трактор водить (Ус., Лави.., 1948, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 127.