Слово "хрип" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ХРИП, у, ч.

1. Сиплий нечистого тону звук, який видається при утрудненому диханні, нездоровому або пересохлому горлі тощо. Брязкіт дрюччя, крики, стогін, прокльони, благання о поміч, хрип конаючих, дикі голоси сполоханих птахів, лопотання їх крил — усе те зіллялося в один несказанний галас, в одну хвилю диких згуків… (Коцюб., І, 1955, 185); Проминули день і ніч.., але Ант не приходив до пам’яті, весь у вогні лежав на помості, з грудей його виривались хрипи й свист, часом він заходився від кашлю, простягав перед собою руки (Скл., Святослав, 1959, 16); Шелеснуло гілля, почувся хряск, хрип, і Світлана заплющила очі. За якусь мить чийсь розпалений кінь уже похропував перед нею (Гончар, II, 1959, 99); Я спробував був заспівати, та з пересохлого горла вирвався якийсь нечутний навіть самому мені хрип і враз обірвався (Сміл., Сашко, 1957, 149); // Сипле звучання чого-небудь. Над Темзою туман повис І тихий хрип сирен (Бажан, Роки, 1957, 181); *Образно. Та якось у чорний вечір, Під вітру сонного хрип, Розказував дивні речі Солдат рядовий Пилип (Рильський, II, 1960, 58).

З хри́пом — із звуками, що свідчать про утруднене дихання. У клапті розлетілася чорна крамна сорочка. Гандзюк закрив обличчя руками і страшно, з риком і хрипом, закричав від болю на всю канцелярію (Кос., Новели, 1962, 213); Команда стражників, наступаючи від причалених плотів, з хрипом лізла на людей (Гончар, Таврія, 1952, 95).

2. Хрипле мовлення, хриплуватий голос. — Ей, газдо, чого зажурились? — крикнув Іван. Але голосу свого не почув, тільки хрип (Кол., Терен.., 1959, 210); Я тихо йшов. Ось тин, колоди, копиць і хат смутні горби. І раптом чую хрип: «Вальода!..» і шум глухої боротьби, і тихий стогін… (Сос., II, 1958, 387); — Був [голос], Тарасе Демидовичу, був колись, у ваші роки. А тепер тільки хрип лишився… (Збан., Малин. дзвін, 1958, 146).

3. Шум у легенях при деяких захворюваннях. Вчора був у мене лікар, вислухав мене ще раз, сказав, що бачить велику зміну до кращого, що хрип чутно тільки при значно глибокому диханні (Л. Укр., V, 1956, 389); За ним ще довгенько дививсь я, Поки в лісі не щез у яру, Но ще здалека вухом ловив я Хрип, що грудь його різав стару (Фр., XIII, 1954, 138).

&́9671; Хри́пи відби́ти (одби́ти) кому — пошкодити легені кому-небудь. Як Прохор вертався з корчми, підстерегли [сусіди] його, напались і так побили, що одбили йому хрипи; кров полилась носом і ротом. Прохор од того часу кашляв, хирів та й умер перед самою волею (Н.-Лев., III, 1956, 335); [Соцький:] Інший чоловік б’є-б’є жінку, хрипи їй одіб’є, в’язи зверне… (Кроп., II, 1958, 489).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 144.