ХРИСТИЯНІЗА́ЦІЯ, ї, ж., книжн.
1. Прилучення до християнської релігії, навернення в християнство (у 1 знач.). У літописній розповіді про події, що передували християнізації Русі, відзначається, що в 987 р. Володимир, перед тим як вирішити питання про нову віру, скликав на нараду бояр і «ста́рців градських» (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 487); Після введення на Русі християнства власні імена теж розглядали як своєрідні талісмани.. Ім’я ставало для релігії чинником, який мав відіграти активну роль у християнізації «поганих» (Наука.., 2, 1972, 27); Наприкінці 20-х років XIX ст. почалась насильницька християнізація народів Сибіру. Місіонери хрестили сибірські народи, пускаючи в хід і загрози, і обіцянки. (Іст. СРСР, II, 1957, 133).
2. Узгодження з ідеологією християнства, з догмами християнської релігії. Християнізація язичницьких обрядів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 147.