ХРОНІКЕ́Р, а, ч. Співробітник газети, журналу, радіомовлення і т. ін., який дає інформацію у відділ хроніки (у 3 знач.). Ти знаєш, що з мене поганий хронікер, кажуть, ніби се шанс, що може зато [зате] вийти добрий поет, я себе тим і потішаю (Л. Укр., V, 1956, 286); Працюючи замолоду в газеті.. хронікером і рецензентом, Васильченко був частим і вірним одвідувачем театру Миколи Садовського (Мартич, Друзі.., 1962, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 154.