ХРОНІКЕ́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до хроніке́р. Пізніше ти й сам зазнаєш цього стану, цієї одержимості, вовчих хронікерських апетитів, які спершу тебе лише дивували (Гончар, Циклон, 1970, 15); Майже зник у нас роман-хроніка, бо хронікерська функція штовхає до регресу прозової техніки (Літ. Укр., 20.V 1971, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 154.