ХРОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Затяжний або такий, що періодично поновлюється (про хворобу). [Ватутін:] А я того й не сплю, Іване Семеновичу, що я — командуючий. [Сергєєв: ] Знаю, знаю, тільки одна біда: якщо мені запишуть догану, то за вас. [Ватутін:] Представлю довідку, що в мене хронічне безсоння (Дмит., Драм. тв., 1958, 88); Він давно хворіє на якусь хронічну шлункову хворобу і звідси його худорлявість (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 104); // Який страждає затяжною хворобою або такою, що періодично поновлюється. Зовнішній вигляд хронічного алкоголіка дуже непривабливий (Наука.., 10, 1958, 31).
Хроні́чне недоїда́ння (голодува́ння) — постійна нестача їжі, погане харчування протягом тривалого часу. Хронічне недоїдання на протязі тижнів і місяців здавалося важчим, аніж справжній голод (Мас., Роман.., 1970, 172).
2. перен. Який не припиняється; тривалий, постійний. Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого, боротьба хронічна, що часом приймала гострі форми й бурею проносилась над нещасним краєм,— ніколи не кінчалась (Коцюб., І, 1955, 335); Вічна самотність, вічна тривога, що ця самотність може стати хронічною й продовжитися до кінця життя; сум киненої жінки, жаль над безбатченком-сином — усе це в’ялило і сушило (Хотк., Довбуш, 1965, 291); Політичні діячі, представники економічних кіл, спостерігачі преси і радіо США вже давно визнали, що хронічне масове безробіття — це національне лихо сучасної Америки (Наука.., 2, 1960, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 154.