ХРОНІ́ЧНО. Присл. до хроні́чний. Не дивно було й те, що тогочасна Любка не захопилася бодай якимись ідеями часу чи громадською діяльністю.. Такою зросла ця, так би мовити, божа пташка під холодними .. батьківськими крилами. Хронічно й давно хвора мати, засмиканий і вихолощений консисторією урядовець батько (Ле, Міжгір’я, 1953, 23); Хтось не знає, як хтось листи хронічно пише і все їх винен і ніяк не одпишеться (Л. Укр., V, 1956, 428).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 154.