ХРЬО́ПНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. Те саме, що хря́пнутися. Блискуча сокира, мов блискавка, впала їй на голову і глибоко розколола череп. Олександра хрьопнулась на землю (Коцюб., І, 1955, 73); Аргаль раптом підхопилась і помчала, але, стрибнувши кілька кроків, знову хрьопнулась об землю, знову схопилась на ноги… (Досв., Гюлле, 1961, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 162.