ХРЯСКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до хря́скати. В цю мить над ним лунає тріск, хряскотить поламане гілля (Багмут, ІЦасл. день.., 1951, 151); — Висвистували шаблі, хряскотіли кістки, і до Оверка підвели Андрія (Ю. Янов., II, 1958, 171); Переступивши поріг, ще й не привітавшись, вона гукнула Тетяні, хоч у неї в роті хряскотіло насіння соняшника: — ..Ходімо! (Коп., Лейтенанти, 1947, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 161.