ХТИ́ВО. Присл. до хти́вий. Денис помітив той погляд. Хтиво поблискуючі щілинки очей його звузились, він по-молодецькому ворухнув плечима (Тют., Вир, 1964, 238); Їй не забути, як ламав Дитячий стан бандит у неї, Одежу хтиво розривав Тяжкою лапою своєю (Рильський, Поеми, 1957, 153); Кирило не чув докорів. Красу природи і її спокій пив хтиво, як спраглий воду, без думки і без сумніву (Коцюб., II, 1955, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 163.