ХТО́ЗНА-ПОКИ (з підсил. част. хтозна й поки), присл., розм. Невідомо, до якого часу; довго. Останню листівку з отих, що мати тоді привезла з міста, беріг хтозна й поки, напам’ять вивчив (Головко, II, 1957, 405); Він став розповідати, як йому сьогодні пощастило: він зловив такого сома, що коли його продати, то вистачить ходити в кіно хтозна й поки (Тют., Вир, 1964, 449).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 165.