ХУДЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, пестл. Дуже худий (див. худи́й1). Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Н.-Лев., III, 1956, 329); Широкоплечий військовий.. кидав на маленьку худесеньку дружину сердиті погляди (Тют., Вир, 1964, 59); Нахилилась голівонька, Пасмо звисло на щоці… І мелька невпинно голка У худесенькій руці (Пісні та романси.., II, 1956, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 166.