ХУДІ́БОНЬКА, и, ж.
1. Пестл. до худі́бка1. Наїхали пани Та ще й орандарі Воли й вози забирать… Гей, беріть же ви Усю худібоньку: Не маю вам що казать! (Укр.. лір. пісні, 1958, 524).
2. діал. Пестл. до худі́бка 2. — Бог покарав мене: я погорів; Уся худібонька пропала, Неначе язиком корова ізлизала… (Гл., Вибр., 1951, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 167.