ХУРТОВИ́НИТИ, нить, недок., рідко. Те саме, що хурде́лити. Кура високими крильми У наші вікна хуртовинить! (Криж., Срібне весілля, 1957, 170); Секретар повіткому встає із-за столу і довго міряє кроками просторий, холодний кабінет, прислухаючись, як за вікнами повіткому хуртовинить і сатаніє зимова ніч (Цюпа, Грози.., 1961, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 174.