ХУСТИ́НКА, и, ж. Зменш. до хусти́на. Юзя щось зашепотіла їй на вухо і так заметушилась, що Зоня змилувалась і пішла за Даркою, закриваючись, як могла, хустинкою і широким рукавом блузки (Л. Укр., III, 1952, 651); Добрий день, дівчата синьоокі У хустинках білих з полотна (Гірник, Сонце.., 1958, 24); До серця притулений близько Лежить в неї вузлик в руці,— Неначеб то вушка зайчиська. Стирчать від хустинки кінці (Бичко, Простота, 1963, 92); Її очі над усяке сподівання закліпали, а вона їх витирала хустинкою (Март., Тв., 1954, 448); Валентин Модестович знову поліз до кишені по хустинку, ще раз старанно витер лице (Шовк., Інженери, 1956, 97); Він рухливо, заклопотано та рвучко вітається, знімає маленьке пенсне з обідкою золотою, протирає скло сніжно-білою хустинкою (Мас., Роман.., 1970, 76); *Образно. Заспівай мені ту, знайому, Що співається до весіль, Де доріженьку невідому Кучерявить зелений хміль. Де кохаються поодинці, Не вважаючи це гріхом, Де зоря в золотій хустинці Ходить з місяцем-женихом (Мал., Серце.., 1959, 89); «Не діждеш, дерилюде»,— вже душею і устами повторює старий, і в згоді з ним це повторюють рідні діброви, молоденькі, віспою прибиті осики і крихітні похилі хустинки підсніжників (Стельмах, І, 1962, 423).
Носова́ хусти́нка — те саме, що Носова́ ху́сточка (див. носови́й. Відкрилась шкільна виставка робіт, виконаних учнями за час зимової перерви. Чимало зібралося експонатів на тій виставці — вишиті дівчатками носові хустинки, аплікації (Збан., Курил. о-ви, 1963, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 175.