ХУТОРЯ́НОЧКА, и, ж. Пестл. до хуторя́нка. Цікавило дуже, що то за дівчину нагадував Корній у листі,— родичка. Та як півхутора були все Корнійові родичі, вгадати не міг. Але уява вже намалювала вродливу дівчину-хуторяночку (Головко, II, 1957, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 177.