ХУ́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ху́хати. Раз він побачив дивну картину.. Отак якби хухнув на скло, воно запітніє, а потому щезне усе, наче нічого не було (Коцюб., II, 1955, 326); Янко хухнув на гроші, кинув їх у коробочку (Козл., Пов. і опов., 1949, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 179.