ХІВИ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до хіви́нці і Хіва. Із старих майстерень, де наносили на дерево або мідь химерну в’язь узбецького орнаменту, хівинські майстри переїжджають у світлі цехи нової фабрики художніх виробів (Рад. Укр., 1.ІІІ 1974, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 69.