ХІМІ́ЗМ, у, ч., чого, спец. Хімічна природа якої-небудь речовини, певного явища, процесу. Гриб розвивається по-різному, залежно від хімічного складу рослини, що, в свою чергу, залежить від хімізму грунту (Хвор. с.-г. рослин, 1953, 447); Вирішальну роль у формуванні флори водоростей відіграють такі екологічні фактори, як.. хімізм води, ступінь обводнення водойми, температурний режим (Укр. бот. ж., XIII, 4, 1956, 52); Хімізм кометних газів виявився подібним до складу атмосфер планет-гігантів (Знання.., 4, 1966, 5); Речовина, з якої складалися первісні живі істоти (архебіонти), за своїм складом була значно простіша, ніж сучасна протоплазма. Хімізм процесів, що відбувалися у ній, також був більш простим і являв собою лише деяку віддалену схожість з тими явищами, які мають місце в сучасних організмах (Вибр. праці М. Г. Холодного, 1970, 425).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 72.