ХІРОМА́НТІЯ, ї, ж. Ворожіння по лініях на долонях рук та провіщання на цій основі майбутньої долі людини. [Малинін:] Передчуття! Хіромантія! Не буду я тут лишатися жодної хвилини. Це нижче моєї гідності (Собко, П’єси, 1958, 248); — У хіромантію я не вірю, а в мудрість народну вірю (Цюпа, Краяни, 1971, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 74.