ЦВИ́НТАРНИЙ, а, е. Прикм. до цви́нтар. Кидається [Петро].., перелазить через цвинтарний штахет і прожогом летить з гори (Вас., II, 1959, 119); Мар’ян хотів був знову повернутись на кладовище, але передумав і пішов не до цвинтарної, а до проданої землі (Стельмах, І, 1962, 177); Цвинтарним холодом війнуло на Катрю (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 290).
&́9671; Цви́нтарна ти́ша — мертва, зловісна, моторошна тиша; тихо, як на цвинтарі. Могилки, порослі бур’янами, похилені хрести, спалені дерева і якась особлива цвинтарна тиша неприємно вразили Корольова (Шиян, Магістраль, 1934, 7); Цви́нтарне ло́же див. ло́же1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 185.