Слово "цебеніти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЦЕБЕНІ́ТИ, ни́ть, недок., розм. Бити сильним струменем, з силою виливатися, литися (перев. про кров з рани).— Кресь — він мене раз по щоці, кресь! — удруге.. До лиця — а з його юшка так і цебенить (Вас., І, 1959, 279); Кров цебеніла йому з носа, а він розмазував її по виду, на грудях і все кричав (Кос., Новели, 1962, 187); Людська кров цебеніла скрізь на тучну й без крові землю (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 388); Дощ і зовсім затих, тільки парувала під ногами мокра земля та в ринвах ще щось пухирилося й цебеніло (Збан., Сеспель, 1961, 41); Не турбуйся про мене — я знаю, Що чека мене в буряну мить, Там, де хвиля осіння Дунаю, В берегах, мов руда, цебенить… (Перв., І, 1958, 459); І хоч на подвір’ї гуляє вітер, а піт з мене так і цебенить (Логв., Давні рани, 1961, 108); *Образно. Після чарки слова Стадницького завжди цебенять то лихою красномовністю, то жагучою злобою (Стельмах, І, 1962, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 190.