ЦЕГЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Признач. для виробництва цегли. В Портсмуті було дуже багато шкіряних, цегельних та всіляких фабрик і заводів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 44); Тут стояла селянська валка з-під Китаєва, де добували жовту цегельну глину (Тулуб, Людолови, І, 1957, 125).
2. розм. Те саме, що цегляни́й.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 191.