ЦЕМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., спец.
1. Піддавати цементації (у 1, 2, 4 знач.).
2. Покривати, скріплювати цементом та іншими речовинами.
3. перен. Добиватися єдності; згуртовувати, зміцнювати кого-, що-небудь. Мостобудівники вважають, що найміцніша конструкція та, ферми якої скріплені, наче трикутник. Так от є такий трикутник і в армії: командир — замполіт — секретар партійної організації. Міцний сам по собі і такий, що цементує маси (Рад. Укр., 22.ХІ 1974, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 195.