ЦЕНТРАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Дія за знач. централізува́ти. Бояри були проти державної централізації (Іст. СРСР, І, 1956, 128); Партія і уряд здійснили важливі заходи посилення ролі союзних республік в керівництві господарським будівництвом, усуваючи надмірну централізацію і бюрократичні перекручення (Рад. Укр., 25.XI 1956, 2).
2. спец. Керування чим-небудь з єдиного центру.
Диспе́тчерська централіза́ція — система керування стрілками й світлофорами на залізничних станціях.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 198.