ЦЕНТРИ́ЧНИЙ, а, е, спец. Який має вигляд ротонди; круглий (про форму будівлі, елемент орнаменту і т. ін.). Центрична висотна композиція споруди, багатий декор фасадів профільованими пілястрами.. виділяли білгородський собор серед інших споруд тих часів (Образотв. мист., I, 1970, 33); Зміни в малюнках рельєфних кахлів характеризувалися переходом від центричних до пишніших арабескових мотивів (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 199.