ЦЕНТРО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до центрува́ти.
2. у знач. прикм. Центри якого встановлені на одну спільну вісь; якому надано потрібного положення. У найбільш удосконалених мікроскопах предметний столик обертовий, тобто може повертатись по колу, та центрований, що може переміщатись у двох взаємно перпендикулярних напрямках (Практ. з анат. рослин, 1955, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 199.