ЦИ́РКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Спльовувати крізь зуби; чвиркати. Фронтовики.. перекидались жартами, підозріло позирали на статечних дядьків, зневажливо — на дівчат і циркали через губу під ноги (Смолич, Мир.., 1958, 177).
2. При доїнні витискувати струмінь молока.
3. Те саме, що сюрча́ти 1. Стрибають, циркають ї квокчуть між кущами Дрозди (Рильський, Поеми, 1957, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 217.