ЦИТА́ТА, и, ж. Точний, дослівний уривок з якого-небудь тексту. Розсердив мене «Вісник», поробивши з моєї статті цитати тільки про Стефаника і зовсім поминувши мою характеристику Ваших творів (Л. Укр., V, 1956, 37); На такі диспути кожна церква запрошувала найкращих промовців і найдосвідченіших богословів та старанно обмірковувала кожен доказ, кожну цитату з святого письма (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152); Говорити цитатами — це була його спеціальність. Переважно він цитував бульварні романи, написи на кінематографічних фільмах і підписи під ілюстраціями до Пушкіна і Лермонтова (Рильський, Бабине літо, 1967, 98); // Уривок мелодії, музичного твору. Дуже часто у музиці до кінофільмів використовуються цитати: відомі мелодії вводяться з метою встановлення образно-асоціативного зв’язку (Мист., 3, 1959, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 219.