ЦИТРИ́НА, и, ж. Те саме, що лимо́н. Під нами бігли до моря цвітучі цитрини, а помаранчі наче зірками обліпили чорні корони (Коцюб., II, 1955, 418); За вікнами сніг, а тут у бочках зеленіє цитрина (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 25); Другий полковник потиснув руку третьому. Його обличчя скривилося, як від цитрини (Ю. Янов., І, 1958, 203); *У порівн. Від місяця, жовтого і зморщеного, як цитрина, тягнувся на схід ледве помітний багряний хвіст (Рибак, Новий день, 1937, 186); Сухорляве, наче видавлена цитрина, обличчя офіцерика розпливлося в її очах червоною плямою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 221.