Слово "цмок" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЦМОК1, ЦМОК-ЦМО́К, виг., розм.

1. Звуконаслідування, що означає уривчастий звук від хлюпання. Радість, радість у корови Лиски — Народився в неї син — бичок. Молоко він п’є уже із миски І так смішно цмокає: «Цмок-цмок» (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 57).

2. Уживається як присудок за значенням цмо́кати і цмо́кнути. Він мерщій рукою квітку Витяг з пазухи й віддав Та у тую саму мітку Цмок її — й поцілував! (Щог., Поезії, 1958, 248); — Їй-богу, правду кажу,— цілуються: є такий французький танець — як скомандує один, то всі дами кидаються на шию своїм кавалерам та цмок їх у губи! — сказав Казанцев (Н.-Лев., III, 1956, 140); По обіді з третьої різи біжить стернею смуглява дівчина.. —Здорова, Настуню! —Прибігла, обнялися. Цмок, цмок… (Вас., II, 1959, 169).

ЦМОК2, а, ч.

1. розм. Те саме, що поцілу́нок. — Захоч — і вродиться все зразу.. За твій смачний і ласий цмок… Сказавши, стиснув так Юнону, Що трохи не скотились з трону, А тільки Зевс набив висок (Котл., І, 1952, 261); Цмок його вийшов ще гучніший, ніж у його секретарки: професор давно забув цілуватись (Смолич, Мир.., 1958, 111).

2. заст. Насос.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 241.