Слово "цнота" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЦНО́ТА, и, ж.

1. Доброчесність, чеснота. Цнота й покора не має місця у панського двора (Номис, 1864, № 1313); [Калеб:] Ся душа в гріхах ще, може, не зовсім погрузла, ще, може, є в ній хоч єдина цнота (Л. Укр., III, 1952, 80); Ми вирішили берегти чистоту нашого життя і не блазнитися. Ми гадали, що цнота і моральна чистота — необхідні супутники справжнього служіння мистецтву (Думки про театр, 1955, 115).

2. Невинність, непорочність. Немає хижацтва в моїм почутті. Немає в йому і болота, Його не цурались би навіть святі, Сама не цуралась би цнота (Дн. Чайка, Тв., 1960, 302); Незборима його цнота принаджувала до парубка цю бувалу в бувальцях вісімнадцятилітню молодичку (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 456).

&́9671; Загуби́ти цно́ту — втратити невинність. — Нецілованою прикидаєшся? — Тимко тихо, але злорадно засміявся.А цноту, мабуть, ще пастушкою загубила? (Тют., Вир, 1964, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 242.