ЦЬВОХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до цьво́хкати; // безос. Свист і свист. Він опритомнів у тяжкому горі… Це хуртовина бляхи білий лист Зірвала — гримкотить і цьвохкотить надворі (Драч, Поезії, 1967, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 258.