ЦЬКУВА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. цькува́ти. [Голоси:] А де ж пантера? — Он же, там сидить, мов кіт, напроти варвара… Гиджа!.. (Регіт, тупання, цькування) (Л. Укр., II, 1951, 541); Цькування Дмитра швидко перетворилося на спорт. Воно приносило садистам справжню насолоду (Коз., Гарячі руки, 1960, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 259.